Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Главная Контакты В избранное
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    http://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • Історія НІАЗ "Кам'янець"

    АвторАвтор: admin  Опубліковано: 16-12-2012 

     

    Становлення історико - архітектурного заповідника

    Багаторічна ініціатива кам'янчан, щодо збереження історико-архітектурної спадщини Старого міста була успішно завершена 18 травня 1977 року, коли в Києві Рада Міністрів УРСР підписала постанову «Про створення Державного історико-архітектурного заповідника в м. Кам'янці-Подільському». Звістку про створення заповідника в місті можна було порівняти з народженням бажаної та довгожданної дитини. В числі іні­ціативної групи були нині покійні кандидат історичних наук Винокур Іон Ізралійович, директор історичного музею Хотюн Григорій Миколайо­вич, головний архітектор міста Медведовський Ізяслав Ілліч, краєзнавець Паравійчук Андрій Григорович.

    Заповідник був підпорядкований та утримувався за рахунок Хмель­ницької обласної ради. Очолив дирекцію заповідника її перший директор Басюк Анатолій Григорович, а керівниками підрозділів стали Майданюк Єлизавета Йосипівна, Іванов Віктор Михайлович, Чорнописький Віктор Мико­лайович. Серед перших його працівників були тоді молоді теперішні ветерани заповідника Антонюк (Тихоліз) Аліса Борисівна, Ківільша Ганна Болеславівна, Демчук Алла Володимирівна, нині покійні Губернатор Віктор Васильович, Залевський Станіслав Денисович, Донець В'ячеслав Іванович. Свою діяльність дирекція розпочинала в різних будівлях Старого міста - на першому поверсі міської ратуші, «холодних приміщеннях» Францисканського монастиря. Але завдяки злагодженій роботі в колективі була «тепла атмосфера».

    В 1980 р. заповідник очолив Качуровський Анатолій Іванович. Завдяки його енергії та організаційним здібностям заповідник розширив свій штат, обсяги реставраційних робіт. В реставраційний відділ прийшли працювати Лобова Валентина Петрівна, Дейчман Етя Михайлівна, Демчук Борис Іванович. Значну увагу приділялося науковій діяльності. В науковий відділ прийшли Осетрова Галина Олександрівна, Папевська Станіслава Олександрівна, у відділ охорони пам'яток - Новікова Галина Василівна, Чайка Олег Миколайович, в бухгалтерію - Нагнибіда Антоніна Сигізмундівна, а в господарський - Цвігайло Іван Федорович.

    Адміністративний будинок НІАЗ Кам'янець

    Адміністративний будинок НІАЗ Кам'янець

    З державного бюджету щорічно виділялося біля 100 тис. крб. на рес­таврацію пам'яток архітектури заповідника. Тоді були відреставровані пам'ятки: Духовна семінарія (нині картинна галерея), Вірменський торго­вий дім (нині адміністрація музею), Георгіївська церква (під планетарій), будинок Руського магістрату, в якому з 1980 р. розташована дирекція Заповідника. Каземат-лабораторію міської брами пристосували під перше кафе в Старому місті, а назву «Під брамою» дали в заповіднику.

    Постійна робота науковців заповідника в архівах м. Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Кам'янця-Подільського посприяла створенню фондів заповідника. Дружні стосунки з колекціонерами і краєзнавцями допомогли в комплектації бібліотеки, видавництві в 1984 р. путівника плакатів про Заповідник.

    Головні зусилля працівників дирекції були спрямовані на розробку Техніко-економічних розрахунків по впорядкуванню заповідника з роз­робкою опорного історико-архітектурного плану, до роботи над якими були залучені провідні інститути Києва: Державний науково-дослідний інститут теорії історії архітектури та містобудування і Державний нау­ково-дослідний інститут проектування містобудування.

    З 1985 по 1987 рр. на посаді директора працював Марушевський Віктор Володимирович, який своєю діяльністю викликав особливу увагу в окремих краєзнавців та дослідників Кам'янця, в пресі та телебаченні. Звичайно в роботі дирекції були труднощі, значно затягнулося і зайшло в глухий кут погодження ТЕР впорядкування заповідника, відчувалася нестача архітекторів.

    Саме тому, в 1987 р. Держбудом на посаду директора заповідника був рекомендований Фенцур Василь Володимирович, який до цього працював керівником відділу з охорони пам'яток в Тернопільському обласному управління архітектури. Архітектор за фахом, член спілки архітекторів СРСР, новий директор активно включився в пам'яткоохоронну діяльність заповідника, до коригування ТЕР впорядкування заповідника, визначення стратегічного напрямку розвитку заповідника - регенерації Старого міста. Ним були завершені погодження документації в необхідних інстанціях м. Києва та Москви, і в грудні 1989 року затверджено їх на засіданні виконкому міської ради. За його зусиллями та стараннями в 1988 р. була створена Кам'янець-Подільська архітектурна проектна група Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» і в місто приїхали працювати архітектори Володимир та Галина Бевз, Олег та Ліля Свінціцькі, Віктор та Лариса Рудюк. До реставраційної архітектурної діяльності були залучені кам'янецьке подружжя Ігоря та Василини Пиріжок. Тоді ж покращилися творчі стосунки з давніми дослідниками Кам'янця - архітекторами з Києва Пламеницькою Євгенією Михайлівною і Ольгою Анатоліївною. В 1989-90 роках в штат заповідника влились: комірник - Олійник Лариса Михайлівна, техніки Кулішова Ганна Анатоліївна та Калабалик Валентина Миколаївна, архітектор Коваль Володимир Захарович, в 1992 р. - інженер-будівельник Василенко Лариса Леонідівна.

    Завдяки зусиллям директора його наполегливості та тактичній послі­довності для дирекції заповідника постійно виділялись кошти з державного бюджету на розробку проектно-кошторисної документації та реставрацію пам'яток архітектури. Протягом 90-х років було розроблено ряд програм по регенерації центральної частини Старого міста, впорядкуванню заповідника, популяризації його архітектурно-містобудівної спадщини в Україні та за кордоном. В 1988-90-х роках у видавництві «Мистецтво» випущено фотоальбом та буклет про заповідник. У видавничому секторі працювали Вінюков Олег Миколайович, Гуковська Ганна.

    Організовано і проведено ряд науково-практичних конференцій по історії фортифікації в Україні, в 1993 р., «Охорона і управління містами Центральної і Східної Європи, включеними і пропонованими до списку всесвітньої куль­турної спадщини ЮНЕСКО», яка проходила в жовтні 1997 р. в містах Замостя-Львів-Кам'янець-Подільський. В 1997 р. дирекцією заповідника було започатковано співпрацю з інститутом історії архітектури та урбаністики Краківської політехніки, розпочато підготовку науково-технічної документації для номінації «Культурний ландшафт каньйону в м. Кам'янці-Подільському» для включення в Список Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

    Черговим етапом в реалізації даної роботи була проведена в травні 2002 року Міжнародна наукова конференція з питань визначення цінності культурного пейзажу каньйону в м. Кам'янці-Подільському. Підготовлені матеріали номінації були розглянуті в квітні 2006 року на науково-мето­дичній раді Мінбуду України і рекомендовані для оформлення та пере­дачу національні комісії з питань ЮНЕСКО.

    Реалізацію програми регенерації заповідника було розпочато в 1992 р., коли дирекція розробила програму Першої черги комплексної реконструкції Старого міста і «Положення про проведення архітектурно-археологічних досліджень, проектних, науково-дослідних, реставраційних і будівельних робіт по відбудові втраченої забудови на території заповідника». Даний напрямок діяльності постійно вдосконалювався і отримав в квітні 2004 р. новий якісний фінансово-економічний рівень, тоді ж було затверджено міськвиконкомом нову редакцію відповідного Положення. В даний час програма успішно реалізується.

    В 1998 р. дирекція заповідника разом з Київським інститутом НДІП містобудування опрацювала Програму перспективного розвитку заповід­ника і здійснювала підготовку Указу Президента України про надання Заповіднику статусу Національного, який був підписаний 30 квітня. Одночасно здійснювалася робота по підготовці постанови Кабінету Міні­стрів України про затвердження Комплексної програми розвитку Націо­нального історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», яка була підписана в березні 1999 р. Цей рік був плідним на хороші результати в пам'яткоохоронній діяльності заповідника. За поданням Держбуду Укра­їни Замковий міст включено до Списку 100 пам'яток світу, яким загрожує руйнація і опікується ним міжнародний фонд в Нью-Йорку. За рахунок коштів Держбуду України Київський інститут НДІТАМ опрацював «Перс­пективну програму консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків» на 11 років, погоджену з Держбудом України і затверджену міським головою Кам'янця-Подільського. Також було ус­пішно освоєно 2,5 млн. гривень, виділених Кабінетом Міністрів України на реставрацію пам'яток архітектури заповідника, а виконані роботи на чотирьох архітектурно-містобудівельних комплексах: Старого замку, Вір­менського та Польського ринків, Троїцької площі були продемонстровані урядовій делегації в жовтні місяці цього року.

    2000 рік був в деякій мірі підсумковим в співпраці з інститутом історії архітектури Краківської політехніки та вищою педагогічною школою в м. Кракові. За цей час було проведено чотири науково-практичних конференції (2 в Кракові, 2 в Кам'янці-Подільському) на тему «Історія Кам'янця та околиць», в результаті яких в 2000 році був виданий в Кракові 1 том наукових праць, а в 2005 році - 2 том. В інституті історії архітектури було влаштовано виставку архітектурних проектів по збереженню та використанню пам'яток архітектури Кам'янця та взяли участь у міжнародній конференції науковців-реставраторів «Краків 2000». Також за сприянням редакції Київського журналу «Пам'ятки архітектури» видано спеціальний випуск присвячений культурній спадщині Кам'янця.

    Звичайно значну увагу дирекція приділяла роботі по збереженню, реставрації та використанню пам'яток архітектури. Розроблялися нові форми договорів для залучення інвесторів до їх реставрації з подальшою передачею в оренду. Наявність багатьох культових споруд різних конфесій створювали немало труднощів при передачі та використанню цих пам'яток архітектури релігійними громадами. З 145-х пам'яток архітектури, розташованих в Старому місті, 18 об'єктів є культовими будівлями п'яти конфесій, 3-х монастирів. Щороку в середньому на 15 пам'ятках архітектури виконуються реставраційні роботи за рахунок різних джерел фінансування. На всіх з них працівники заповідника здійснюють архітектурний нагляд. Очолюють відповідні відділи по реставрації пам'яток Лобова Валентина Петрівна, а відділ охорони пам'яток Василенко Лариса Леонідівна, яка одночасно здійснює облік та нагляд за об'єктами відтворення історичної забудови. Слід відзначити що протягом 1998-2000 рр. в науковому відділі працювали Данілов Ігор Васильович, Карбовський Олександр Владиславович, Задорожнюк Андрій.

    Після отримання статусу Національного дирекція одночасно здійснювала постійну роботу щодо віднесення Заповідника до сфери управління Держбуду України. Клопітка робота була завершена в березні 2004 року підписанням постанови Кабінету Міністрів України, в результаті якої майно заповідника було передано від спільної власності територіальних громад Хмельницької області у державну власність з відповідним фінансуванням на утримання. В результаті значно зріс матеріальний рівень забезпечення заповідника, зросли обсяги виділених коштів на реставрацію пам'яток архітектури і відповідно степінь завантаженості працівників заповідника.

    В період реорганізації заповідника в колектив дирекції заповідника при­йшов на посаду головного інженера Мілер Петро Олександрович, з досвідом адміністративно-господарської роботи. Організація управління пам'ятко-охоронною та фінансово-господарською діяльністю заповідника потребувала створення фінансового відділу, який в 2004 р. очолила Варчак Оксана Петрівна і господарського відділу яким керує з 2004 р. Сінкевич Микола Володимирович.

    Сектор фондів заповідника очолила в 2004 р. Вільчинська Олена Воло­димирівна. Юрисконсультом в заповіднику вже тривалий час працює Федорчак Володимир Миколайович, якого деякий час заміняла Швабська Людмила Віталіївна, інженером відділу охорони пам'яток - Солоп Віктор Іванович, інженером-програмістом – Козаком Русланом Володимировичем. Штат дирекції заповідника поповнили архітектори Свінціцька Ліля Іринеївна, Рудюк Лариса Йосипівна, археолог Мороз Олег Володимирович, наукові співробітники Бабійчук Ірина Алімівна, Ягольницька (Герасимчук) Тетяна Анатоліївна, Нагнибіда Руслан Васильович, фінансисти Третяк Людмила Іванівна та Мороз Лілія Миколаївна.

    В 2008 році відділ реставрації та реабілітації пам’яток очолює Рудюк Л.Й. замість покійної Василенко Л.Л.

    В 2010р. в структуру Заповідника вносяться зміни й реорганізовується відділ наукової та культурно-освітньої діяльності і сектор науково-фондової діяльності. В результаті було введено посаду організатора екскурсій, на якій працює Жевняк Роман Васильович, а екскурсоводом Даниленко Арсеній Васильович.

    З 2004р дирекція видає збірник «Національний заповідник «Кам'янець». Сьогодення і перспективи» в якому висвітлюється проведена робота в пам'яткоохоронній діяльності та збереженні історико-архітектурної спадщини Старого міста.

    Колектив працівників НІАЗ Кам'янець

    Відрадно відмітити що Національний історико-архітектурний заповідник в Кам'янці-Подільському є єдиним в Україні, де комплексно здійснюються роботи з реставрації та використанню пам'яток архітектури, регенерації історичної забудови на землях історико-культурного призначення, раціонального використання ландшафту та культурної спадщини міста для культурно-туристичних потреб, позитивним прикладом залучення всіх можливих джерел фінансування та інтересів різних рівнів, від державницьких до приватних. А це все є підтвердженням того, що в цьому є частка заслуги колективу Заповідника, який є на правильному шляху!

     

  •