Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
»» Детальніше про заповідник
-
Навігація сайту
"Спадщина у небезпеці!"
Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.
» Читати більшеКонтакти:
НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.тел.: (03849) 7-47-71
факс.: 9-16-97
http://niazkamenec.org.ua
niazkamenec@gmail.com100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ АРХІТЕКТОРА-РЕСТАВРАТОРА ЄВГЕНІЇ ЛОПУШИНСЬКОЇ
Автор: admin
Опубліковано: 23-12-2020
Лопушинська Євгенія Іванівна (21.12.1920-06.02.1996) – український архітектор-реставратор, лауреат Державної премії в галузі будівництва і архітектури. Закінчила Московський архітектурний інститут (1946). В 1946-1996 рр. працювала в інституті «УкрНДІпроектреставрація» (Київ). Брала участь у реставрації Києво-Печерської лаври (1951-57), Золотих воріт (1980-82) у Києві, ханського палацу в м. Бахчисарай (1953-67), мечеті Муфті-Джамі у м. Феодосія (1969-73), Фортеці у смт. Меджибіж (1970-89). Також Євгенія Іванівна приймала активну участь в реставрації пам’яток архітектури Кам’янця-Подільського. Вона була головним архітектором проектів консервації Гончарської башти (1962 р.), комплексу споруд Польської та Руської брам (1962), Фортеці (1966) та ін.
В 1962 р. під її керівництвом було здійснено обміри «Споруд основного ядра Кам’янець-Подільської фортеці з нанесенням аварійних ділянок», підготовлено «Проектне рішення на консерваційні роботи пам’ятки архітектури XIV – XVIII ст. – Фортеці в м. Кам’янці-Подільському», що дало змогу зберегти та пристосувати об’єкти для практичних потреб (розміщення музею).
До її наукової спадщини неодноразово будуть звертатись архітектори, археологи, мистецтвознавці, широкі кола любителів вітчизняних старожитностей.
В.Петичинський, Є.Лопушинська, І.Медведовський, Г.Хотюн, І.Могитич (зліва направо)
