КАМ’ЯНЕЦЬКА «ПРОСВІТА» І ВІДРОДЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В 1911 РОЦІ

В Кам’янці-Подільському ім’я видатного поета Тараса Григоровича Шевченка увічнено в назві вулиці, меморіальною дошкою на фасаді будинку колишньої Російської гімназії та пам’ятником біля міського будинку культури.

Відзначення пам’яті Шевченка на загальноміському рівні є подіями епохальними. Таким культурним піднесенням для міста було відзначення 50-х роковин Т.Г.Шевченка впродовж 26 лютого – 27 березня 1911 року. Ініційовано захід було товариством «Просвіта» – громадською організацією заснованою в січні 1906 р., яка об’єднала інтелігенцію Поділля.

26 лютого 1911 р. часописи «Подолянин» і «Подольские известия» помістили на своїх сторінках схвальні статті про життя і діяльність Тараса Шевченка, що ознаменувало початок відродження в пам’яті кам’янчан знань про славного українця. Того ж дня у храмі Олександра Невського було відправлено панахиду, на яку прибуло керівництво міста: міський голова, члени міської думи і окружного суду, адвокати, представники польської громади, земські діячі. Незважаючи на негоду, яка тоді панувала в місті, урочистості відвідало багато діячів з окружних сіл, члени товариства «Просвіта», радники Польського національного союзу, багато молоді з першої російської гімназії і міщани. Настоятель храму виголосив промову, в якій піднесено оцінив діяльність Тараса Шевченка, як великого гуманіста і натхненника відродження українського слова.

У вечері, в будинку Просвіти відбулося урочисте зібрання міського керівництва та інтелігенції. Приміщення окрасили квітами і картинами. На стіні розмістили великий портрет кобзаря виконаний олійними фарбами в художній оправі, оточений національними рушниками, а поряд кобза. На сусідній стіні почепили великий плакат, який освічувався електричним освітленням. Це справляло враження на присутніх, в той час коли більшість міщан користувалися каганцями. Тому здавалося, що слова Шевченка на плакаті буквально горіли:

«І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом»

Зібрання відкрив короткою, але глибоко продуманою промовою голова Просвіти, відомий громадський діяч і меценат Кость Солуха. Знана просвітницька діячка Поділля Олімпіада Пащенко прочитала реферати «Заповіт Шевченка» та «Жіноча доля в творах Шевченка». Слава Шевченка оспівувалася у виголошених присутніми віршах, рефератах, поемах митця. Надійшло чимало вітальних телеграм від інтелігенції, яка не змогла відвідати урочистості. Щирою телеграмою вітав зібрання М.Сімашкевич – почесний член Петербурзької духовної академії, в минулому ректор Подільської духовної семінарії в Кам’янці-Подільському. За спогадами учасників «виголошені декламації здійснили на присутніх надзвичайне враження».

Наступного дня, 27 березня в Пушкінськім будинку (сьогодні – міський будинок культури) було організовано літературно-музичний вечір, присвячений пам’яті поета. На сцені виступав міський хор в національному вбранні, а попереду дві дівчини тримали ліру з живих квітів. При виголошенні перших слів Шевченкового Заповіту вся публіка встала, вислухавши його стоячи до кінця. Актори підготували постанову вистави «Невільник», а співаки хору під звучання скрипок виконували пісні, поставлені на музику з віршів Шевченка.

Відзначення роковин Т.Г.Шевченка 1911 року було незабутньою культурною подією в Кам’янці-Подільському. Міське видавництво «Дністер» опублікувало брошурку «Шевченкове свято 1861-1911 рр.». В наступні роки Просвітою було започатковано добру традицію проводити вечори пам’яті Т.Г.Шевченка. Завдяки таким заходам пам’ять про славного українського поета, письменника, художника і громадського діяча живе та примножується.

Валентин Пагор, молодший науковий співробітник НІАЗ «Кам’янець»

Пам’ятник Т.Г.Шевченку перед міським будинком культури (скульптор – Б.М.Мазур, 2000 р.)