Старе місто функціонує як унікальний містобудівний комплекс площею 121 га, відокремлений від міста глибоким каньйоном р. Смотрич. Враховуючи багату історико-архітектурну спадщину Рада Міністрів УРСР в 1977 році оголосила його Державним історико-архітектурним заповідником, а 30.04.1998р. Указом Президента України надано статус Національного.
 
  »» Детальніше про заповідник
Главная Контакты В избранное
  • "Спадщина у небезпеці!"

    Розпочато кримінальне провадження передбаченого ч.2 ст.298 Кримінального кодексу України. Відділ з охорони культурної спадщини міської ради спільно з Заповідником будуть відстоювати позицію щодо притягнення власника пам’ятки до відповідальності.

    » Читати більше

    Контакти:

    НІАЗ ”Кам’янець” вул. П’ятницька 9,
    м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл., Україна, 32301 Міністерство культури та інформаційної політики України НІАЗ "Кам’янець", 2020р.

    тел.: (03849) 7-47-71
    факс.: 9-16-97
    http://niazkamenec.org.ua
    niazkamenec@gmail.com

  • Чому Тарас Шевченко приїжджав на Поділля?

    АвторАвтор: admin  Опубліковано: 05-03-2015 


    Постать Генія України – Тараса Шевченка, його перебування на Поділлі, ставала предметом досліджень ряду вітчизняних науковців та публіцистів. Проте і сьогодні окремі сторінки даної події до кінця не досліджені. Серед таких є мета археографічної подорожі Т.Шевченка на Поділля. Зокрема припис виданий генерал-губернатором Д.Г.Бібіковим, яким користувався Шевченко під час поїздки.

    Дану проблему доречно розглядати на основі наукових студій історика О.І.Левицького, який у кінці позаминулого століття зацікавив цією темою наукову громадськість.
    Звертаючись до постаті О.І. Левицького, то в науковій літературі він відомий як історик, правознавець, архівіст, археограф і белетрист. Наукову діяльність розпочав ще в студентські роки під керівництвом професора В.Антоновича. Був академіком Української академії наук, з березня 1922 р. – Президентом Всеукраїнської академії наук. Його творчий доробок становить понад 200 наукових праць з правознавства та історії України XVI-ХІХ ст. У центрі наукових інтересів були: родинне і звичаєве право, побут, сімейні відносини, правове становище української жінки в XVI-XVII ст., історія української церкви, селянства й судочинства. Діяльність Тараса Шевченка та приїзд його на Подільську землю він висвітлив в статті «Археологические экскурсии Т.Г.Шевченко в 1845-1846 гг.», яку опублікував в 1894 р. у журналі Київська старовина. Роботу Київської археографічної комісії він також охарактеризував у капітальній праці «Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних актов. 1843-1893: Историческая записка о ее деятельности» (1893 р.).

    Подорож Шевченка на Поділля скоріш за все була би неможлива без роботи поета в Київській археографічній комісії. У 1840 р. колишній ректор Київського університету професор М.О.Максимович, склав проект статуту та записку з обґрунтуванням потреби створення такого товариства, адже розумів надзвичайну важливість вивчення давніх документів, пам’яток архітектури і археології України. Ці документи були подані на розгляд генерал-губернаторові Правобережної України Д.Г.Бібікову, який був поцінувувачем археології і давнини. Він своїм підписом затвердив діяльність комісії в 1843 р.
    Про створення комісії Т. Г. Шевченко міг дізнатися під час перебування в Києві наприкінці січня-на початку лютого 1844 р. від її члена-співробітника П.О.Куліша. На думку іншого українського історика Г.Сергієнка, мабуть, саме тоді поет вирішив після закінчення навчання в Академії мистецтв приїхати до Києва і почати працювати в цій установі.
    Чому саме Тараса Шевченка обрали співробітником Київської археографічної комісії? На це запитання прагне дати відповідь Орест Левицький. Він вказує, що Шевченко в Україні користувався великою славою не лише як поет, але і як талановитий художник відомий періодичною серією офортів «Живописна Україна». В дану серію входили кращі пам’ятки архітектури України: давні храми, фортифікація, кургани, тобто все те, що так цікавило Д.Г.Бібікова. Було вирішено запросити Т.Шевченка на роботу в комісію. Проте, хто міг бути ініціатором або посередником в залученні молодого художника в члени комісії, Оресту Левицькому невідомо. Він припускає, що це міг бути хтось з членів комісії, насамперед М.Костомаров або П.Куліш.
    Важливу роль у визначенні діяльності комісії відіграв генерал-губернатор Д.Г.Бібіков. Він звернувся до губернаторів з циркуляром, в якому вказав по мірі можливості сприяти складанню описів всіх давніх споруд, церков, замків, курганів та інших губернських пам’яток. Тарас Шевченко при відвідинах Подільської губернії користувався відповідною інструкцією описання пам’яток. Насамперед він мав розпитувати старожилів про час зведення історичних будівель, а також про цікаві події, що мали вплив на їх історію. Шевченко не мав обмежуватися одним зображенням церкви і монастиря, а здійснювати опис інтер’єру: ікон, розписів, церковних речей , іконостасу тощо. При подорожі Шевченку було вказано особливу увагу звернути на археологічні пам’ятки та кургани. Їх слід було змалювати, вказавши розміри і використаний матеріал, який застосовували при їх спорудженні.
    Перед поїздкою на Поділля Тарас Шевченко впродовж червня – початку жовтня 1846 р. брав участь в розкопках групи курганів поблизу Фастова. Напередодні від’їзду в губернії йому вручили «відкритий припис», на який звернув увагу О.Левицький. Його текст такий: «Пред’являю його співробітнику Височайше створеної при мені Комісії для розгляду давніх актів, вільному художнику Шевченку доручаю зібрати в Київській, Подільський і Волинській губерніях різні свідчення, народні перекази і розповіді про кургани, давні пам’ятки, а також зібрати давні акти, папери і т.д.; тому приписується поліції Київської, Подільської і Волинської губерній надавати Т.Шевченку, при виконанні поставленого на нього завдання найбільш діюче законне сприяння». Також йому було надано чотири пакети документів для особистої передачі губернаторам Подільської і Волинської губерній та архієпископу Подільському Арсенію, зміст яких зводилося до того, «щоб г. Шевченку при виканні покладеного на нього доручення діяло законне сприяння».
    Історик Орест Левицький станом на 1894 р. зафіксував, що на той час невідомо які пам’ятки архітектури на Поділлі і в Кам’янці-Подільському Шевченко оглянув, адже підготовлений ним детальний звіт, разом з малюнками, текстами народних переказів і пісень не зберігся в справах Київської археографічної комісії. В справах комісії вдалося віднайти лише рапорт Шевченка від 31 грудня 1846 р. на ім’я генерал-губернатора. В ньому вказується залишок коштів в розмірі 34 руб. 69 коп. які залишилися з 150 руб. сріблом виділених на поїздку.
    Загалом, виконуючи доручення комісії, Т.Г.Шевченко здійснив у 1845-1846 рр. три подорожі по Україні й замалював ряд історичних пам’яток, брав участь в археологічних розкопках курганів та ілюструванні видань, водночас залишив багато філософських суджень і висловлювань про історичні події на Україні. Він побував на мальовничому Поділлі, проживав у Кам’янці-Подільському, спілкувався з керівництвом та інтелігенцією міста і населенням його околиць.
    Орест Левицький оцінює роботу Шевченка в Київській археографічній комісії, як нетривалу, але разом з тим важливу для його зростання. В цей час Тарас Шевченко починає глибоко вивчати сторінки української історії, спілкується з видатними вченими, збирає і систематизує пісні, перекази, легенди, давні документи.

    ДОКУМЕНТ

    «Припис виданий генерал-губернатором Бібіковим, від 21 вересня 1846 року співробітнику тимчасової Комісії для розгляду давніх актів Шевченку»
    Доручаю вам відправитися в різні місця Київської, Подільської і Волинської губерній і намагатись зібрати наступні свідчення:
    1. Про народі перекази, місцеві повісті, сказання в піснях. І все, що ви дізнаєтеся, записати, а пісні, народні перекази, скільки можна списати в такому вигляді як вони є.
    2. Про кращі кургани і урочища, де і в якому місці вони знаходяться та які в цій місцевості існують перекази і легенди, а також історичні свідчення. З цих курганів зняти ескізи, із зображенням їх форми і величини, і описати кожний відповідно до зібраних свідчень.
    3. Оглянути кращі монументальні пам’ятки і давні споруди, здійснивши їх опис, щоб можна було розпорядитися зняти з них в наступному році рисунки. Якщо де-небудь вам вдалося виявити якусь давнину, грамоти чи папери, то такі документи доставити до мене, або дізнавшись де вони знаходяться, про це донести.
    4. Крім того, відправитись в Почаївську Лавру і там списати: а) загальний зовнішній вигляд; б) інтер’єр храму; в) вид на тераси і округу.
    Всі зібрані вами відомості, описи і малюнки, після вашого повернення в Київ, представити мені. Подорожнє і приблизно на прогони й кормові 150 руб. сріблом, при витратнім зошиті, ви отримаєте із моєї канцелярії.

    Молодший науковий співробітник НІАЗ «Кам’янець» Пагор В.В.

     
  •