За результатами охоронно-археологічних досліджень ДП ОАСУ «Подільська археологія», що проводились на території НІАЗ «Кам’янець»  у 2012-2013 р.р., було виявлено різноманітний речовий матеріал, який датується від трипільського періоду  до новітнього часу. Данні археологічні знахідки поповнили фондові колекції Заповідника і представляють інтерес  для вивчення та відтворення історичного минулого, життя та побуту людей, що населяли наші землі.

 Цікавими новими надходженнями з археологічних досліджень є письмові інструменти, так зване «канцелярське приладдя», яке було у вжитку з найдавніших часів і використовувалось майже до середини ХХ ст. – чорнильниці.

Чорнильний прибор, чорнильниця, каламар – саме такі значення використовували для означення спеціальної посудини для чорнила, в яку вмочували перо для письма.  

Виникнення чорнила для письма тісно пов’язано з використанням чорнильниць. Чорнилами, які виготовляли, ймовірно, з суміші сажі та масла  писали ще древні римляни. Про це свідчить знайдена чорнильниця зі слідами схожого складу чорнила при археологічних розкопках давньоримського Геркуланума[1], міста яке припинило своє існування під час виверження Везувію 24 серпня 79 року.

З розповсюдженням письма та «учения книжного» на теренах Київської Русі з кінця Х ст. з’являються рукописні книги, грамоти написані старослав’янською мовою при використанні чорних та червоних чорнил, якими писали на пергаменті (спеціально обробленій телячій шкірі).

Ще одне означення чорнильниці – каламар, відоме ще за часів Середньовіччя. Слово запозичено з польської (пол. kałamarz) та латини — calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, в свою чергу, походить від грецького слова каламос (грец. κάλαμος) «тростина», оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма. Розповсюдження на українських землях слова «каламар» набуло у ХУ-ХУІІ ст., за козацьких часів. Козацький каламар вважався одним із козацьких клейнодів, символом влади військового писаря (зокрема, Генерального писаря), що під час ради займав місце поряд з іншими старшинами.[2]

Наявність в будинках ХУІІІ-ХІХ ст. письмового приладдя – чорнила, чорнильниці, пера, було невід’ємними атрибутом грамотності та досвідченості його власника. Чорнильниці були різні за формою та виготовлялись з різного матеріалу – скла, кераміки, металу (бронзи, срібла), та в залежності від статусу господаря подекуди були справжніми витворами мистецтва.

В радянську добу шкільне письмове приладдя – чорнильницю з чорнилами використовували в деяких школах майже до кінця 1970-х років та поряд з грамотою навчали чистописанню та каліграфії.

Цікавими є чорнильниці з фондів Заповідника,  які датуються кінцем ХІХ – першою половиною ХХ ст., та використовувались у повсякденному вжитку.

Чорнильниця кінця ХІХ - поч. ХХ ст. скляна, напівпрозора, фігурна за формою. Тулуб та середина шийки чорнильниці оздоблені випуклим рельєфним орнаментом у вигляді 12-ти пелюсткової квітки. Денце рельєфне, вигнуте всередину. На внутрішніх стінках чорнильниці простежуються залишки синього чорнила. Накривка не збережена[3]. Чорнильниця більш вишукана та слугувала окрасою письмового приладдя. (Рисунок 1.)

Рисунок 1. Чорнильниця, к. ХІХ - поч. ХХ ст.  з фондів НІАЗ «Кам’янець»

Рисунок 2. Чорнильниця "Піонери. Агітація", 1920-30 р.р. з фондів НІАЗ «Кам’янець»

Чорнильниця «Піонери. Агітація» 1920-30 років, виготовлена з пластмаси чорного кольору, прямокутної форми. Лицьова поверхня чорнильниці по чотирьох кутах має круглі випуклі ніжки, по центру розташовано дві виїмки для чорнила та пера – кругла, глибока з виступаючими вінцями та продовжена підовальна.  По краях чорнильниця оздоблена рельєфними силуетами піонерів в повний зріст, що грають на музичному інструменті – горні. На зворотному боці чорнильниці, у нижній частини, розміщено клеймо виробника «Облхимтрест. Днепропетровск»[4]. Така чорнильниця була не тільки письмовим приладдям, а і пропагувала радянський соціально-політичний устрій. (Рисунок 2.)

Рисунок 3. Чорнильниця "невиливайко", сер. ХХ ст. з  фондів НІАЗ "Кам'янець"

Чорнильниці середини ХХ ст. були різноманітними, серед них була так звана чорнильниця «невиливайко» або «непроливайко». Така чорнильниця з фондів Заповідника скляна, прозора, має форму циліндричної посудини, з звуженням до денця. Вінця чорнильниці горизонтально зрізані, заокруглені та вигнуті в середину посудини на 1/2 висоти, вони формують конусоподібну воронку з отвором, яка не дає при перевертанні виливатися рідині. Дно чорнильниці плоске, на стінках залишки фіолетового чорнила [5]. Таку чорнильницю було зручно переносити, вона широко використовувалась в радянських школах. (Рисунок 3.).  

Отже, розглянуті чорнильниці з фондів Заповідника дають змогу вивчати історію «канцелярського приладдя». Різновиди чорнильниць за формами, матеріалами, конструкціями, за тематичним оздобленням відображають не тільки вплив на їх розвиток історичних епох а і відіграють естетичне та мистецьке значення.

Головний  зберігач О. Вільчинська фондів  НІАЗ  «Кам’янець»

[1] Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. ЧОРНИЛА//Энциклопедический словарь. Том ХХХVIIIа. Человек-Чугуевский полк. -  С-Петербург, 1903.- С.602.

[2] Чабаненко В.А. КАЛАМА́Р, каламар козацький. // Енциклопедія історії України. Том 4. Ка—Ком. - К.: «Наукова думка», 2007. - С. 27.

[3] Фонди НІАЗ «Кам’янець». Група зберігання «Археологія».-Інв.№А-176.
[4] Фонди НІАЗ «Кам’янець». Група зберігання «Археологія».-Інв.№А-254.
[5] Фонди НІАЗ «Кам’янець». Група зберігання «Археологія».-Інв.№А-263.