Найбільша святиня Кам’янця–Подільського - ікона Вірменської Божої Матері протягом довгого часу знаходилась у вірменському соборі св.Миколая. Дослідники 19 ст. вважали, що це ікона візантійського зразка, написана у 10 ст. восковими фарбами на кипарисовій дошці. На ній зображена Богородиця з дитиною на лівій руці. Голова Богородиці покрита чорною пов’язкою, риза такого ж кольору. Ікона мала срібний оклад, прикрашений дорогоцінними каменями. За переказами вона з’явилася у Кам’янці у 1398 р., коли вірмени прибули до Кам’янця з Херсонеса (Севастополя), рятуючись від переслідувань мусульман.

Ікона Вірменської Божої Матері. 

Ікона Матері Божої Вірменської належить до типу «Одигітрія». Назва «Одигітрія» перекладається з грецької мови як «Провідниця», адже Богородицю вважали провідницею віруючих на шляху до Ісуса Христа. Одна з перших ікон типу «Одигітрія» була привезена з Єрусалима візантійською імператрицею Євдокією у 5 ст. н.е. і подарована матері імператора Пульхерії. Для ікони був збудований окремий храм, присвячений Богородиці, названий Одигон (храм вождів, полководців). У ньому молилися полководці Візантії перед військовими походами. Від назви храму такий тип ікони став називатися Одигос або Одигітрія.

На іконах подібного типу Богородиця зображена сидячи, на одній руці вона тримає дитя , показуючи на нього другою рукою, у той час як Ісус однією рукою благословляє матір , а в другій тримає сувій (або скіпетр і державу, книгу).

   З іконою Матері Божої Вірменської пов’язані легенди, в яких повідомляється про її чудодійну силу. Під час одного зі своїх набігів турки забрали ікону. Згідно переказам, на ній місили тісто в одній турецькій родині в Македонії. Вірмени викупили ікону та перевезли її на кораблі через море . У дорозі вони зазнали нападу турецьких галер, під час якого багато суден було потоплено, але корабель, на якому була ікона, не постраждав.

Вірменський костел наприкінці XIX - на початку XX ст. (вигляд з південно-західного боку). 

Під час турецької окупації Кам’янця вірмени вивезли ікону з собою до Созополя (Болгарія), потім до Львова. Після закінчення турецького перебування на Поділлі вірмени у 1700 р. привезли ікону до Кам’янця , де помістили її в першому ярусі дзвіниці собору, де була влаштована каплиця св. Стефана, оскільки головний собор вірмен був майже повністю зруйнований. Після відбудови собору ікона була перенесена до нього.

Ікона Вірменської Божої Матері була однією з трьох чудодійних ікон Поділля. До Кам’янецької (Вірменської ) ікони зверталися з молитвами про допомогу міщани, особливо купецтво, до Летичівської - духовенство, до Тинненської – лицарі, представники військового стану. Ці три ікони прославилися своїми численними дивами.

До образу Вірменської Божої Матері прихожани приносили так звані вотиви – пожертви за зцілення від хвороб та допомогу у складних життєвих ситуаціях , у вигляді срібних сердець, рук, ніг тощо. У той же час до Тинненської ікони підвішували зображення вершника . списа, меча, щита.

Фасад Вірменського костелу на початку XX ст. 

Скарбниця Вірменського собору містила багато золотого і срібного костельного начиння, серед якого були справді дорогоцінні речі. У 1985 р. під час проведення реставраційних робіт у 1-му ярусі Вірменської дзвіниці під кам’яним мощенням підлоги. Церковні коштовності знаходились у великій дерев’яній бочці, яка на цей час вже розсипалась. Всього було нараховано 448 предметів. Скарб був захований на початку 1920-х рр.., коли відбувалося вилучення церковних цінностей для потреб голодуючим Поволжя. Тоді з Вірменського собору було вилучено 60 кг предметів із золота та срібла. Найцінніші предмети священики собору сховали у підземеллі Вірменської дзвіниці.

Культові речі з Вірменського скарбу 1985 року.

На початку 20–х рр.. 20 ст. ікона Матері Божої Вірменської була вивезена до Харкова, потім до м.Рівного. Польський дослідник Я.Хшонщевський повідомляє, що тепер ікона знаходиться у фондах Національного музею Східного і Західного мистецтва в м.Києві. За його інформацією, у 1995 р. ікона була відреставрована в майстернях Українського реставраційного центру в Києві, але її походження тоді не було встановлено.

У 19 ст. Матір Божу Вірменську також зображували на медальйонах, з котрих деякі збереглися до нашого часу. На аверсі медальйону зображено ікону, на реверсі – фасад Вірменського собору св..Миколая ( на той час католицького костелу).